Після початку війни якийсь час я залишалась в місті. Мій чоловік пішов воювати, я не знала, коли його побачу. Цей жах я вже переживала вдруге. У 2014 році я виїхала з Макіївки, втративши рідний дім. Я не знаю, чому я переживаю все це вдруге. 

Я виїхала з Сєвєродонецька до Дніпра. Через стрес у мого сина погіршився зір. Зараз намагаємось покращити його стан. 

Мені приємно, що на моєму шляху було багато щирих людей, які допомагали. Я не хочу виїжджати за кордон, бо наші люди найкращі. 

Багато років я живу в страху. Зараз більше за все ціную мирне життя. Я хочу, аби все це закінчилось, а моя дитина не спускалась у підвал.