У перший день війни загинули мої рідні: двоюрідний брат, його дружина та донька. Вони приїхали з церкви, зайшли до себе у двір, і туди прилетів снаряд. Для мене це був справжній шок. 

У Слов’янську перші місяці не працювали магазини, закрились аптеки. Було важко виживати. 

Спочатку з міста виїхали мої діти. Потім я вирішила також приїхати до них. Зараз ми всі разом живемо у Волинській області. Я чекаю на покращення життя в Україні. Потрібно, аби працювали садочки та школи.