Ми з чоловіком і двома дітьми жили в Харкові. Через тиждень від початку війни виїхали в Сумську область до батьків. Виїжджали на власному транспорті. Були великі затори. Добралися за 12 годин, хоча в мирний час доїжджали за три години. 

У батьків були запаси продуктів.

Ми самі пекли хліб. А в магазинах майже нічого не було. Проблематично було знайти «памперси» для маленької дитини. 

Мені здається, що війна закінчиться нескоро. Ми поки що боїмося повертатися додому, хоча дуже хочемо. В Харкові залишилася наша квартира. А батьки чоловіка жили в приватному секторі. Їхній будинок згорів разом з усім майном. Добре, що їх тоді не було вдома.