Мій восьмирічний син Микита з жахом чекає настання зими. 2014 року в нас був особливо сильний обстріл, просто пекельний. Ми в чому були, в піжамах, босоніж, по ожеледі вибігли з будинку до підвалу разом із сусідами й сиділи там.

Микита затуляв вуха руками, щоб не чути обстрілів. У нього була сильна істерика. Пережитий стрес залишився на все життя. Наприклад, коли чути грім, Микита лізе під ліжко.

Тоді на нервах син за тиждень схуд на п'ять кілограмів. Лікарі діагностували цукровий діабет. Ми навіть не могли припустити, що від цього можна ось так захворіти.

 Тепер у нього весь живіт і руки поколені інсуліном. Він має приймати препарат, інакше кома і смерть. Я часто плачу через усе це. Моя дитина постійно на межі життя та смерті. Особливо страшно було, коли лікарі забули внести Микиту до списку на отримання інсуліну…