Я жив зі своєю сім’єю у селі Омельник Пологівського району Запорізької області. 

Коли ми дізналися про початок війни, нас охопила паніка. Ми не знали, що робити. Через місяць виїхали до Запоріжжя, бо почалися обстріли і з’явилися перші загиблі. Раніше не могли поїхати, тому що маршрутки не ходили. 

Усі рідні живі та здорові, тільки морально пригнічені. Батьки не захотіли виїжджати. Знайомі також залишилися, вони годують наших домашніх тварин. 

Думаю, що цього року війна закінчиться. Чекаємо на перемогу, на деокупацію наших територій.

Хочеться повернутися додому, побачитися з рідними, а далі – працювати, відбудовувати країну. Вважаю, що все буде добре.