Жив у місті Енергодарі Запорізька область разом із жінкою, падчіркою та котом. Працював головним спеціалістом управління комунальної власності міської ради.

Я та жінка маємо хронічні хвороби. Через окупацію міста та відсутність ліків, купували їх на чорному ринку в 5-10 разів дорожче ніж в країні. В мене діабет, в жінки остеопороз обох ніг.

В місті Енергодарі з їжею великих складнощів не було. Навколо є села, а там рідні та знайомі. Бартер був. Коли не було води у мережі, йшли на канал по воду та й кип'ятити вдома.

У ночі десь за півкілометра від нашої будівлі був приліт. Жінка обійняла мене та промовила - з тобою до кінця.

Зараз я сам живу у Запоріжжі із котом. Три місяці назад жінку та падчірку відправив до Ірландії. Там тихо.

Наразі роботи не маю, знаходжуся на простої. Є невеличкі підробітки, але їх не вистачає. Хочу змінити професію з бухгалтера або на зварювальника, або на електрика.

Є речі, які нагадують  про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року. Хоча це не річ. Це наш кіт Сімба. Його кошеням подарували нам за тиждень до вторгнення. Зараз це великий, волохатий та добрий звір вагою 5кг.