У мене хороша сімʼя, я маю четверо хороших дітей, чоловіка, ми стараємося жити в злагоді і любові, хоч не завжди так все легко. 

Через війну нам важко морально і фінансово забезпечувати сімʼю, я знаходжуся у декретній відпустці, чоловік працює на державній роботі, зарплату не виплачують вчасно, ще й скорочують години. Кажуть, що немає чим платити.

Покидати своєї країни ми не готові, тому що в чужій країні ми чужі і потрібно починати все з нуля.

Мрію про саме найнеобхідніше – продукти, засоби гігієни, солодощі, якщо можна – новенький телефон, бо цей зовсім старенький, побитий, мало що видно.