Дівчина побачила батьків на свій день народження, коли вони теж евакуювалися за нею

23 лютого я зі своїм хлопцем приїхала до своїх батьків. Все було добре. Але ранок 24 почався дуже рано зі слів бабусі: «Почалася війна». У той момент усі були в шоці та не знали, що робити.

На той час моя середня сестра знаходилась у гуртожитку, мама в метушні говорила, щоб ми її поїхали і забрали. Але вже тоді були проблеми з пальним, черги у магазинах. Коли її привезли додому, ми не розуміли, що нас очікує далі.

Через війну я вимушена була покинути дім, в якому мешкала 18 років, і не знаю, чи повернуся до нього. Чотири місяці я не бачила батьків, сестер та брата. Труднощі також з того, що великі ціни у магазинах, брак хліба, вибухи. Ми не раз сиділи в підвалах. Я студентка, знайти роботу зараз дуже важко, тому грошей не вистачає. Гуманітарна допомога до нас приходила дуже рідко, нестача була води, так як її вимикали, проблеми були з їжею, не було світла. Рятувалися тим, що були невеликі запаси і поруч колодязь з водою.

Через декілька тижнів батьки вирішили евакуюватися. Я побачила їх на свій день народження. І для мене це був найголовніший подарунок – бачити здорових та живих батьків.