З початком війни Володимир зрозумів, що найцінніше та найважливіше для нього – сім'я. Його дідусь був на ринку в мікрорайоні Східний, коли по ньому била важка артилерія. Володимир пережив кілька страшних хвилин, поки намагався додзвонитися...

Війна для мене – неприпустима річ в сучасному суспільстві. Для нашого часу це дико.

Чотирнадцятий рік... Так, я як раз ще застав обстріл Східного мікрорайону.

Дідусь потрапив під обстріл ринку

У мене дідусь тоді – пощастило за диким збігом обставин – встиг сховатися. Він як раз на цьому ринку знаходився, який під обстріл потрапив. Не розуміючи як, але встиг швидко сховатися у сховище. Я як раз йому телефонував у цей час – у нього телефон відключений був. Я таке пережив... не описати просто! Це було в січні 2015-го.

Ми обговорювали з сім'єю і сусідами, як би швидше все закінчилося. Тому що будь-який гуркіт –і не знаєш, що робити. Десь грюкає, а не дай Бог, десь поруч. Постійно з родичами тримали зв’язок телефоном. Телефонуєш: що там, як там у вас, все добре? Чи живі? Цілі? Ось це постійно ми обговорювали.

Раніше я міг у передмістя вільно проїхати. А зараз блокпост, перевірки, втрата часу. Я розумію, що все це необхідні заходи, але сам процес...Я на навчання їздив з передмістя та запізнювався на іспити бувало. Але це все дурниця. Найцінніше і найважливіше для мене – мої близькі люди. І щастя, щоб вони знаходилися поруч і були здорові. Це найголовніше.