Євген Золкін, тато, 37 років:
11 лютого 2015 року був обстріл села, і снаряд залетів до нас у двір. Розірвався, постраждала кухня дуже, стінка вивалилася, вікна на будинку. Ми були вдома, сиділи у ванній. Ніхто не постраждав, слава Богу.
Скрізь скло посипалося. Я вийшов, думав, що газ перебило, а виявилося, що колеса машини сичали. Пил скрізь, не зрозумієш нічого.
Пішов перекрив газ. Світла не було. Страшна ситуація. Головне, що всі живі-здорові. Пощастило, що не пряме влучення. Двоповерховий будинок біля школи теж постраждав. Там на дах поцілив снаряд.
Оксана Золкіна, мама, 34 роки:
Ні в нас у селі, ні в сусідньому не було такого випадку, щоб мирний мешканець постраждав. Тільки наша Карина. Ставиш собі питання: чому саме ми?
Наша дочка Карина була в бабусі у сусідньому селі, село Паськово. І ввечері бабуся зателефонувала, що її поранили. Це неймовірно. Спочатку був шок. А потім, звичайно, сльози.
Діти допомагали бабусі гнати корів. Йшло троє діток. Була автоматна черга, і прилетіла куля. Доньку поранило в стегно. Ми в лікарню поїхали. Одразу ж у нас запитали, що сталося. Ми сказали: вогнестріл. Викликали військового лікаря, попривозили хірургів, всіх попривозили. І я була з нею в лікарні. Ми пролежали практично три тижні.
На нас зі Штабу Ріната Ахметова вийшли і запропонували допомогу в реабілітації. Ми погодилися. Ми виписалися, вдома побули, а потім поїхали до санаторію. Санаторій дуже хороший, дуже сподобалося там. Я б сама не змогла дочку відправити туди, тому що це дуже дорого. Вона їздила з татом. У мене через роботу не вийшло поїхати. Вони дуже задоволені. Вона телефонувала звідти щаслива. Море поруч, екскурсії. Сподобалося. Велике спасибі!
Коли ми були в лікарні, був випадок, що палили пластикову пляшку. І був ніби маленький вибух. Вона злякалася і заплакала: «Мамо, пішли назад в палату». Ми тоді були на прогулянці, на вулиці. Зараз вона не боїться вже цього. Можна сказати, що повністю здорова. Вилікували.