Людмила Юріївна сама виховує двох дітей. З перших днів війни, не ставши піддавати сім'ю ризику, виїхала з міста, забравши в собою одну валізу, яку збирала скороруч. Найстрашніше було дивитися, як бомби падають на рідне місто – ділитися спогадами героїня. Труднощі не залишили її на новому місці, Людмила зіштовхнулася з безробіттям. Але волонтери допомагають, чим можуть. Людмила впевнена, що наша згуртованість допоможе нам перемогти.