Кожен день дев'ятирічна Женя запитує в мене, коли закінчиться війна й ми заживемо як раніше.

Вона і її сестра дуже бояться, коли стріляють. І знають, що тільки в підвалі можна сховатися від куль та осколків. Найстрашніше, коли поруч лягає [снаряд]. Вікна тремтять, дівчатка відразу в сльози, одна до одної туляться.

Я самотня багатодітна мама, живу на околиці села, звідки до лінії фронту всього кілька кілометрів. Усі сусіди роз'їхалися давно через постійні обстріли. Замість друзів у дітей тільки хатні тварини.

До війни я працювала в Донецькому аеропорту, але зараз сиджу вдома з дітьми. Грошей не вистачає навіть на продукти – дохід на чотирьох 2000 гривень. Діти не мріють про нові сукні або іграшки, для них важливо, щоб війна якнайскоріше закінчилася.