Валентина з сім’єю живе недалеко від білоруського кордону, тому їм доводиться чути вибухи і ховатись з дітьми у сховищах.

24 лютого ми були в рідному місті Рівне. О четвертій ранку почули звук вибуху – це ракета впала у нашому аеропорті. Наступні дні ночували у сховищі. Але з часом звикли, адже місто наше знаходиться у західній частині України.

Наразі переживання найбільші за наш схід, південь, за наших захисників. Щоб їх оберігав Бог, і щоб наша перемога була якнайшвидше.

Постійно відчуваю хвилювання. Щоночі прокидаюсь по декілька разів від найменшого шороху. І, звичайно, хвилююсь за діток.

Наші діти рано подорослішали. Мене зворушує до глибини душі те, що вони відмовляються від своїх мрій заради перемоги наших ЗСУ.