Початок війни пам'ятаю. Усі бігли до підвалів. Сестра мені дзвонить, каже: «Давай, швидше біжи». А був грудень. Я інвалід, давно у мене суглоби болять. Взяла палицю і теж побігла до підвалу та як послизнулася і впала… Перелом був, ще не встигла зажити нога.

У мене вся рідня була у Горлівці. На Гольмі у племінника дружина померла від бомбардування. Як бахнули до їхнього дому – так у неї серце не витримало. Померла невістка, а племінник залишився. Прямо там, на городі, в них упав снаряд і кут будинку вирвало. Дружина брата там уже два роки лежить паралізована від такого стресу.

У нас у будинках, у Луганському пішли тріщини. Наче через нашу дев'ятиповерхівку літали снаряди.