У перший день війни стріляли десь о четвертій ранку. Гула сирена на станції, ми всі вибігли, бо дуже стріляли. У бомбосховище побігли.

Діти мої поїхали третього дня. У нашому будинку вікна повибивало, а ми в підвалі сиділи по три тижні. У нас училище поряд, там гарне бомбосховище. І в БК ходили, там теж бомбосховище.

Досі стріляють. Поруч селище Луганське, за три кілометри селище Миронівське. І стріляють дуже сильно, все чути. Коли ми ще мешкали в Луганському, були одного разу на городі, а туди впали снаряди. Я розплющила очі – все темне. І земля летіла нагору, і все на світі. Я заплющила голову руками, вся в землі була. Дуже страшно…