У перший день війни я запам’ятав черги до банкоматів. Коли у Слов’янську почалися обстріли та росіяни почали наступати у наш бік, ми з дружиною вирішили евакуюватись. Зараз живемо в Києві. Приїхали сюди, бо тут є робота.

Дитина на деякий час виїжджала до Ірландії, але потім повернулась, бо не змогла там жити.

Я працював з психологом. Мені дуже було важко покидати рідне місто, я довго не міг прийти до тями. Хочу, щоб війна закінчилась якнайшвидше. Майбутнє бачу перспективним після війни.