Профатило Ірина, 1 курс, Заклад професійної (професійно-технічної) освіти "Богодухівської регіональний центр професійної освіти Харківської області"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ященко Надія Олексіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Яке коротке, але пронизане біллю і стражданням слово. Скільки лиха несе воно з собою. Гіркота чорним смерчем проноситься над Україною. Скільки руїн, смертей, горя, жахіття принесла вона на своїх крилах від рідні, сусідами, які називали себе братами та сестрами-слов'янами.

Не встигла Україна оговтатися від пандемії, як чума бойових дій накриває ковдрою градів і руйнувань нашу рідну неньку.

Прикро, що знову наша юнь і батьки на передньому плані. А їм би коханням насолоджуватися, дітей ростити і бачити перші кроки малят, відпочивати і мати улюблену роботу, вирощувати врожаї, ходити на гостини, подорожувати. А вони покривають землю своїми тілами, а голови матерів і дружин чорними хустками, скроплюючи своєю кров'ю і слізьми матінку-землю.

Чоловіки народжуються не для війни, а для того, щоб не було її.

1000 днів. Це така страшна цифра! Навіть важко збагнути, що вона в собі несе. Це – майже три роки кровопролитної російсько-української війни. А мій шлях, як і багатьох моїх земляків-українців, - тернистий і складний, наповнений постійними почуттями тривоги, страху, болю, хвилювань, небезпеки та всього іншого, що несе з собою ця жахлива війна.

Ми, юне покоління українців, яке в підлітковому віці опинилися в самому пеклі війни, попри все намагаємося вірити в добро й перемогу, в силу людської справедливості.

Тому щоденно працюємо заради спокою й повноцінного життя в майбутньому. Ми навчаємося. Бо хто ж, як не ми, будемо рятувати нашу рідну  Україну в повоєнні часи. Наші робітничі руки, упевнена, стануть у нагоді, як завжди. Тому себе знаходжу в щоденних турботах про рідних і близьких. У вільний час відвідую вокально-хореографічний гурток «Сузір»я», що працює в нашому навчальному закладі. Залюбки долучаюся до волонтерського руху «Зорі надії», що має на меті допомагати воїнам, що лікуються в шпиталях м. Харкова, воюють на фронті, пораненим нашим землякам і просто родинам, що втратили житло чи рідних на війні.

Разом зі своїми одногрупниками ми випікаємо різні кондитерські вироби, смаколики, щоб передати їх тим, хто потребує.

Зізнаюся, що виконувати цю шляхетну справу мені  - одне задоволення. Водночас відчуваєш, що твій маленький внесок у справу майбутньої перемоги теж хтось помітить, зрадіє та буде вдячним за таку увагу й турботу. Звичайно, це мотивує й надихає на нові корисні справи, сприяє кращому засвоєнню умінь і навичок з професії «Кухар. Кондитер», яку я обрала.

Мій вибір – це моя професія, це моє майбутнє!

Ми пишаємося героїзмом, мужністю, подвигами наших батьків, дідів, братів, чоловіків, сестер, подруг, односельців, усіх українців, хто боронить нашу Батьківщину.

Гірка пам'ять війни ніколи не згасне. Війна-це жах.

Вона відбирає життя, розбиває сім'ї, нівечить вроду, руйнує кохання, убиває мрії, продовжує викликати ненависть до ворога, чавить усе живе.

Багатьох односельців немає,

але пам'ять про них не вмирає.

Не злічити смертей в Україні,

горе ходить за нами щоднини.

Природі ворог шкоди завдав,

мир і спокій зруйнував.

Хлопці,дівчата,наші військові!

Будьте щасливі,живі і здорові!

Боляче нам… Ще гірше землі,

збитків їй завдали немалі -

тілами ґрунти її покривають,

люди від цього наші страждають.

Трупи,руїни,могили повсюди…

Як же позбутися цього Іуди?

Ненька земля бажає родити,

та всіх від голоду захистити,

кривду, смуток, біль розділяє,

увагу свою до нас проявляє.

Я на цьому шляху теж у турботі,

в ліцеї, в навчанні, в повсякденній роботі.

Удома навесні городи саджаю,

влітку цю городину старанно обробляю,

а восени щедрі врожаї збираю,

узимку за бабусею доглядаю,

усім у побуті допомагаю.

До успіху крокую впевнено й сміливо,

на моєму шляху є й сонце, і зливи.

Бо мій девіз це - стяг,

до перемоги, миру і звитяг -

професію, освіту здобувати,

про Україну щиро дбати.

Я вірю в майбутнє моєї України, бо наш народ незламний своєю єдністю. Слава Україні! Героям Слава!