Я з селища Липова Долина Сумської області. У мене є чоловік і троє дітей. У нашому населеному пункті не було обстрілів, але все одно страшно. 

24 лютого мій син мав їхати на змагання в Суми. Чоловік пішов його проводжати, але незабаром вони вдвох повернулися додому. Виявилося, що змагання відмінили, бо почалася війна. 

Люди активно знімали гроші з карток і запасалися всім необхідним. Через два дні крамниці були порожні. 

Мені здається, що війна ще нескоро закінчиться, адже на Донбасі вона тривала вісім років.

Для мене головне, щоб мої діти були живі й здорові. Тиждень тому почалося змішане навчання: половина уроків проходить в школі, а решта – дистанційно. Це добре, бо вони знову спілкуються зі своїми ровесниками. Однак я хвилююся, якщо діти не вдома під час повітряної тривоги.