Ми вже двічі переселенці. Зараз у Хмельницькому, а до цього жили в Маріуполі. У першій день війни я була в наряді як військовослужбовець. 

Я виїжджала зі своєю службою. Ми їхали в складі групи, нас була не одна машина. Якось до Запоріжжя добралися.

Було морально важко, бо таке переселення трапляється вже вдруге. Перший раз це щось нове, а коли вдруге тікаєш – це важче перенести.

Зараз ми стоїмо на обліку в ЯМаріуполь. Якщо чогось немає, ми телефонуємо – і нам допомагають. Я зараз навчаюся, підвищую кваліфікацію. Мрію про мир, хочу повернутися додому. Мені здається, я така не одна, бо багато людей хочуть повернутися додому. Я дуже довго батьків не бачила, вони там зараз. Тому мій найвищий рівень щастя – це повернення додому.