Люклянчук Іван
Відокремлений структурний підрозділ «Волинський фаховий коледж Національного університету харчових технологій» група КІ-11
Вчитель, що надихнув на написання есе: Бурило Людмила Олексіївна

Війна. Моя історія

Усвідомлення слова війна 2014 року - для мене стане зрозумілим пізніше, але ранок 24 лютого 2022 року я запам’ятаю назавжди.

Тривожні новини з екрану телевізора, переляканий погляд мами і сумне обличчя тата, дали мені зрозуміти – щось сталося страшне. Перший гудок тривоги, який скував тіло до оціпеніння, думка врятуватись дали змогу опанувати себе і діяти. Як діяти? Чому війна? Що я повинен робити?

До цього страшного моменту я часто переглядав документальні фільми, хроніки історичних подій і їх наслідки. Історія людства дуже складна, до того ж не зрозуміла. Нескінченні війни народів, поділ земель, постійне варварство і братовбивство, знищення великих міст, знищення земного населення ядерною зброєю. Мені спадало на думку, що все це відбувалось десь, колись і лише у фантастичному кіно. Або це сталось із-за недосвідченості, відсутності мудрості і здорового глузду певної маси людей. До того ж, це все було в минулому, адже я живу у ХХІ столітті, в європейській країні, де нові відкриття і технологічний прогрес дають великі можливості і високий рівень розвитку життя для Всесвіту. Де кожна людина може зануритися в світ науки, оволодіти найновішими технологіями і їх винаходами, опанувати будь-яку професію. А ще є незвіданий Космос, там, певно, є багато ресурсів для використання нового, необізнаного, але важливого для удосконалення еволюції людства.

Кілька безсонних ночей від вﹸїдливого звуку сирен, сон у верхньому одязі (на випадок евакуації в укриття) повернули мене в іншу реальність. Питання без відповіді. «Чому на нас напала росія? Як могло таке статись? Чому, колись, для нас братній народ ступив на нашу землю окупантом? » В пам’яті залишалось багато цікавого, поєднаного з цією країною. Але один день перекреслив мій світогляд. Хотілося змінити все, переписати історію, викинути із життя жахливі реалії. Безпорадність і розпач перемагали.

Я фантазував, чи можу я зупинити війну і змінити хід подій? Ця думка оселилася в моїй голові надовго. Здавалось, лише мій кіт, нічим не переймався, спокійно муркотів скрутившись калачиком, він вже добре знав, що ми його ніколи не покинемо. Так і було. Багато разів він сидів у мене за курткою, щоб не було йому холодно у сирому погребі. А маленький братик, він такий безпорадний, хотілося його міцно обійняти і розповісти, що таке братерська любов, дати йому зрозуміти, що я завжди буду його захищати. Та й очі мами, сповнені любові, додавали нам впевненості у перемогу і швидку зміну подій. Вона міцно пригортала нас до себе і казала: «Все буде добре! Україна переможе! Потрібно лише вірити!» Від почутих слів ставало тепліше і з’являлась надія, що скоро все скінчиться, лише б до нас не долетіла зловісна ракета.

Надалі страшні новини. Знищення міст, бомбардування мирного населення східних областей, кінотеатру, де на бруківці надпис «ТУТ ДІТИ!» Буча! Азовсталь! Авдіївка… Звістка про загиблого юного односельчанина сколихнула все наше селище. І мені защеміло у грудях. Я думав:« А що можу зробити я? Та багато!» З’явився волонтерський рух. В школі ми з однолітками розпочали плести маскувальні сітки, виготовляти окопні свічки, оголосили акцію про збір необхідних речей і продуктів харчування для воїнів і постраждалих громадян. Провели благодійні ярмарки, зібрали кошти на тепловізори, авто і дрони. Я зрозумів, що у мої 15 років можна стати дорослим і взяти на себе велику відповідальність допомагати, де мужність, добродушність, підтримка одне одного і віра в перемогу творять дива.

Дуже хотілося б, щоб ця сторінка нашої історії була найважчою. Бо у нас украли частинку щасливого життя і цей зловісний урок від рашистського окупанта, дав нам зрозуміти багато, а саме навчитись цінувати і любити понад усе свою Батьківщину. Важко, але сила козацького духу не дає нам зламатися, міць і мужність у нас вже є, залишилось ще трішки терпіння. І буде Перемога! І хай ніколи не повертається війна! Бо моє світле майбутнє - то є МИР!