Я зрозуміла, що почалася війна, коли 2015-го прийшла до магазину, а там дуже багато людей. Виявилося, що вони всі з Дебальцевого втекли. Багато людей жили у готелі. І наші мешканці постояльців брали до себе.

У грудні 2016 року, десь у двадцятих числах, ми лягли відпочивати. Було темно, і ніби стріляли. І тут під нашими вікнами вибухає міна, буквально поряд на тротуарі. Мало того, що шибки всі полетіли, то ще й дверну ручку винесло вибуховою хвилею, двері заклинило.

Я сусідці ключ скидала, щоб вони двері відчинили зовні. Потім швидко зібрала сина, і ми пішли до підвалу, де сиділи до ранку.

У цей період я стала, напевно, трохи скупердяйкою. Хліб почав цінуватися насамперед. Побут сильно змінився, безсоння почалося. Отак уночі встанеш і розумієш, що ти залишилася без рідних. Звісно, це все вплинуло на психіку. Ну, дякувати Богу, якось усі пережили.