Калита Валерія

Звенигородська гімназія № 4 Звенигородської міської ради   Звенигородського району  Черкаської області. Клас: 9.

ПІБ вчителя: Цимай Катерина Миколаївна.

Моя Україна майбутнього

      Україно, моя Батьківщино! Яка ти для мене? Жовте колосся та блакитне небо.  "Садок вишневий" та вербово-калинові гаї. Безкраї поля, налиті яблука, гудіння бджіл, лелече гніздо, вранішній туман над ставочком, лірична пісня та дитячий сміх... І поруч з цим - потужні заводи, стрімкі магістралі, високі сучасні будинки, нові прогресивні  ідеї та їх реалізація. І чому так сталося, що все це сьогодні намагаються знищити?

      Мою, нашу Україну руйнують! Я ніколи не могла б збагнути, що у такий час, у двадцять першому столітті, на нашу державу можуть напасти і ламати людські життя, будівлі, цілі міста і наше майбутнє. Для захисту від ворога вся країна об’єдналася. 

Частина людей, наші герої, захисники, залишивши родини, мирну роботу, взяли до рук зброю, воюють на передовій. Інші працюють і підтримують економіку. Небайдужі люди допомагають волонтерам, хто чим може. Всі вкладають свою працю в нашу перемогу та мирне, світле майбутнє.

       Я хочу, щоб чимскоріше закінчилася війна і почала Україна відбудовуватися. Мрію, що нам на допомогу з інших країн приїдуть інвестори, які будуть допомагати будувати зруйновані школи, садочки, житлові будинки, заводи, підприємства. Хочу, щоб люди, які покинули Україну, повернулися назад, на батьківщину, і тут будували своє майбутнє зі своїми сім’ями.

     Я вважаю, що після перемоги ми більше будемо цінувати свою Батьківщину, і ще більше будемо пишатися тим, що ми – українці.

      Коли Україна переможе, напевно, я буду бігти і від радощів кричати: «Перемога! Ура!!!». І ці переживання і почуття розділять зі мною тисячі, мільйони земляків.

     Захисники воюють, відтісняють ворога з неньки України. А нам - вчитися, щоб у майбутньому ми здобули хороші професії і працювали на розквіт нашої держави. У скорому майбутньому я закінчу школу, і мені потрібно буде здобувати свій фах.

Я мрію стати  перукарем. І  кожен воїн, який забажає, у мене зробить собі зачіску безкоштовно.

    Я зі своїми однолітками завжди розмовляємо про майбутнє. Якими ми станемо, про що  мріємо. Впевнена, що коли людина про щось безперервно думає і бажає чогось, то це здійснюється. І я закликаю всіх не опускати руки, не розчаровуватися, а мріяти про наше світле і мирне життя.

Я хочу, щоб у майбутньому кожен воїн повернувся живий і неушкоджений додому. Я бачу лиця жінок, у яких чоловіки на війні: вони похмурі і сумні. Ці люди, як ніхто інший, мріють, щоб це майбутнє скоріше прийшло. 

У моєї  вчительки на війні  чоловік та син. Я не уявляю, як їй.  З якими думками вона лягає спати,  кожного дня  йде на роботу і викладає свої предмети дітям, а подумки - про своїх Героїв.

    У нашому місті багато діток виходять на центральну вулицю, продають свої вироби, а на виручені кошти купують воїнам продукти, одяг, ліки та багато іншого, вкрай необхідного. Зараз настає зима, і думаю, як вони там, наші справжні чоловіки?  В окопах, в холоді, болоті та мокроті воюють та живуть. Побільше б нашим воїнам хорошої техніки і зброї, щоб рішучий відсіч дати ворогу!

     Я вважаю, що Україна у майбутньому  буде набагато красивіша і сучасніша. Будинки  із найякіснішого  матеріалу, декоративні дерева, розмаїття квітів, багато ігрових майданчиків, доріжки для бігу і велосипедів, багато облаштованих місць для авто.  Буде все робитися на благо всіх. А люди повинні це цінувати і ставати  добрішими. Жити з чистою душею, в добрі і мирі, народжувати дітей, а діти - це наше світле майбуття, прийдешнє нашої Батьківщини!

   Моя Україна майбутнього - це сильна, високорозвинена духовно, економічно, культурно, політично держава, яка з гідністю буде процвітати на світовій арені; країна, в якій житимуть працьовиті люди, щирі, добрі, талановиті, готові прийти на допомогу.

     Я горджуся своєю державою. Хай Бог оберігає всіх нас і нашу неньку Україну!