Власюк Наталія, група ТК-23, Фаховий коледж технологій бізнесу та права ВНУ імені Лесі Українки 

Вчитель, що надихнув на написання — Шадловська Людмила Анатоліївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна...Чи думала я колись, що буду жити в такий час? Звісно, що ні. 24.02.2022 дата, яка внесла корективи у життя кожного. Не зважаючи на те чи ти  житель заходу, сходу або ж центру України. Іноді здається, що це все лише просто страшний сон, і ось я скоро прокинусь і все буде як колись. Але ж ні, кожен день наповнений новими трагедіями, втратами. Я впевнена, що одного дня наша держава буде святкувати перемогу.

У цей день я довго не могла повірити, що це насправді. Здавалось це просто невдалий жарт. Та лише переглянувши новини, я зрозуміла, що це все реальність.

Якою б жорстокою вона не була, але ми подолаємо її та залишимось жити на нашій вільній землі.

Якби дивно це не звучало та війна навчила мене цінувати кожен момент мого життя. Кожна зустріч з друзями, свята у сімейному колі здавалось такими дрібничками. Та в даний час вони здаються такими безцінними.

Проте війна принесла  і доволі багато випробувань. Особливо людям, які були змушені покинути свої домівки. Переїзд, як на мене, це завжди стрес, але розуміння того, що ти більше можеш не повернутись... Не зможеш побачити свою рідну домівку, місце, де ти народився та проживав. Я вірю, що ці люди сильні та зможуть пережити усі негаразди. Ці 963 дні війни поділили моє життя на до та після та змінили мене як людину. Я навчилась бути сильнішою та витривалішою.

Я думаю, війна забирає в нас багато, але взамін ми отримуємо величезний досвід. Зараз у мене з’явилось бажання вчитися і я почала розуміти, що майбутнє моєї держави також залежить і від мене.

Що саме моєму поколінню потрібно буде відбудовувати інфраструктуру та відновлювати життя у наших містах. Тому зараз як ніколи потрібно навчатись, та розвиватись.

На мою думку, війна — це одне з найжорстокіших явищ, які можуть статися в житті людства. Вона забирає життя, руйнує домівки, розриває сім'ї, а найстрашніше — позбавляє людей віри в майбутнє. Війна приносить горе не тільки тим, хто безпосередньо бере в ній участь, а й багатьом мирним жителям,  які стають її безневинними жертвами.

Проте, навіть серед цієї темряви є світло. Війна пробуджує в людей співчуття, солідарність і готовність допомогти ближньому.

Багато людей жертвують своїм часом, силами, а іноді й життям, щоб допомогти постраждалим. Це доводить, що навіть у найскладніші часи людяність може вистояти. Тому я на 100 % впевнена, що наша перемога це лише справа часу. Нам потрібно не переставати розвиватись, щоб в майбутньому вивести нашу країну на новий рівень. Ця війна назавжди залишить слід у житті кожного!