Війна забрала життя моїх рідних людей – сина, дочки і зятя.

Кожні вихідні я приходжу до них на кладовище. Крім болю від втрат, ми ще живемо в постійному страху. Коли все навколо літає та вибухає, здається, що все зараз тут розірветься.

Тримаюся тільки заради онуків. Старший уже дорослий, вчиться в університеті, молодший живе зі мною. Батьків Вані дуже не вистачає, особливо мами. Але він намагається не сумувати, підтримує мене, допомагає в господарстві. Пенсій і соцвиплат на утримання двох дітей ледь вистачає.