«До війни все було спокійно, люди не боялися виходити надвір», – згадує Катерина Дяченко. Жінка зараз не має змоги працювати, бо доглядає свою стареньку бабусю. Під час сильних обстрілів, Катерині з дитиною, доводилося ховатися у підвалі. Після цього дитина стала дуже боятися гучних звуків. У селі були проблеми із водопостачанням. Води не було кілька місяців, її привозили в машині, щоб люди могли собі набрати, хоч трохи рідини. Катерина каже, що всі люди мріють, щоб було мирне небо над головою.