У нас багатодітна сім'я, тому оперативно зібратися і виїхати якнайдалі від стрілянини ми не змогли. Просто не могли кинути своїх коней. Але вивезли всіх.

За ці роки ми змінили сім місць проживання, чоловіка тричі заарештовували на блокпостах. Але сьогодні ми щасливі. І тиждень тому взяли під опіку ще двох дітей.

Навіть мені, психологу, який знає прийоми психологічного захисту, нелегко згадувати про події 2014-2015 років, адже тоді неодноразово на небезпеку наражалися життя дітей і тварин. Уявіть, як важко згадувати про пережите дитині. І з дорослими складно.Тому що це був важкий час, а люди схильні не згадувати жахіття, через які їм випало  пройти.

Люди не хочуть жити в цьому болі, тому всі свідки конфлікту на Донбасі вимушені консервувати свої спогади.