Яригіна Таїсія, Краматорська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 16, м. Краматорськ
Есе "День, коли для тебе почалася війна"
У той час, коли я почула, що захоплені Слов'янськ, а також у Краматорську будівля міського відділу міліції та міськвиконкому, то не могла усвідомити: як це? Проте коли вже почали стріляти, стало дуже страшно.
Зранку я могла прокидатися від сильного шуму, над будинком летіли снаряди, чувся жахливий свист, гуркіт вибухів.
Було страшно не тільки за себе, але й за своїх близьких. Дуже боялася за бабусю, дідуся, матір. Вони ходили на роботу, туди, де могли загинути, загинути у будь-який день, у будь-яку хвилину. Це було страшно.
Люди йшли проти людей, убивали один одного, крали один в одного та й просто поводили себе дивно. Ніхто не міг спокійно жити. Тоді справді багато крали, особливо машин.
Навіть у моєї тітки хотіли викрасти машину, щоб вивезти сміття, але вона змогла протистояти їм. Усе те, що відбувалося, не вкладалося в моїй голові, виходило за межі розуміння того, що сталося, чому сталося.
Через деякий час ми з мамою поїхали з Краматорська, але дуже преживали за бабусю та дідуся, які залишилися. Переїзд дався нам не надто легко, проте у Львові було спокійно.
Моя бабауся розповідала: "Коли війна залишила наше місто, був вихідний день, радувала сонячна погода та, на диво, було тихо. Ми сидимо собі спокійно з дідусем на лаві у нашому дворі й думаємо: щось так тихо, дуже тихо".
Мир означає, що можна не хвилюватися про своїх близьких, не чути шуму на вулиці від пострілів та не переживати за себе. Це припинення конфліктів та смертей, зупинення руйнувань.
Моя бабуся після всього того, що пережила, стала волонтером і навіть отримала за свою діяльність медаль. Іноді допомагати їй приходила і я. Волонтери плели маскувальні сітки, шили речі для господарства, передавали ліки з Німеччини та інше. Усі сім років допомагати заради миру - це неймовірно, і я дуже пишаюся своєю бабусею. Сподіваюсь, що ця війна скоро закінчиться й настане мир. Висловлюю щиру подяку всім, хто допомагає закінчити війну.