Життя Марка Погожина відібрав російський обстріл Одеси 2 березня 2024 року. Уночі ворог атакував місто безпілотниками. Поряд загинув тато хлопчика, Віталій, а мама Анастасія потрапила до лікарні.

Маркові було три роки

«За кілька годин до вибухів ми ще спілкувались із ними по відеозвʼязку. Маркуша щось бурмотів і просив, щоби мама його не знімала. Він не любив, коли його знімають без дозволу», – розповіла тітка Маша.

Маркові було три роки. Рідні лагідно називали його Маркуша. Він зростав у любові. Багато гуляв, грався, усміхався, любив хлюпатися в калюжах. Ходив до дитячого садка.

«Цікавий факт про Марка: він не дуже любив увагу, а краще хотів залишатися наодинці. Як би ми не хотіли його побачити на відео і поговорити, але якщо сказав ні, це означало ні – ось такий він був діловий. Зізнаюсь, ми часто просили Настю навести на нього камеру тихенько, коли він дивився мультики, щоби просто помилуватися цим маленьким дивом. А ще Маркуша дуже любив свою прабабусю Вікторію Юрчик, із нею він сяяв», – сказала про Марка бабуся Наталія Мартинюк.

«Ми з Маркушею були дуже близькі. Коли він народився, я бачила його майже кожен день. Коли чула, як наша мама говорить з Маркушею по відеозвʼязку, то бігла через весь будинок, хотіла почути його голосочок… У Насті були мʼякі методи виховання. Вона завжди давала синові право вибору. Пригадую, сестра знімала нам відео, як пропонує Маркуші цукерку, а він відмовляється на користь каші. Ми тоді так здивувались… Я мріяла ще з ним зустрітись, обійняти, погуляти», – сказала тітка хлопчика.

У Марка Погожина залишилися мама, бабусі, тітка та інші рідні.

Історія з instagram каналу Victims of russia.