Я не вірила, що почалась війна. Потім росіяни почали наступати, і все стало зрозуміло. Я виїжджала до рідних у Кременчуг, але потім повернулась, бо мене викликали на роботу. 

Найбільше мене шокував обстріл вокзалу у Краматорську. Тоді ракета прилетіла по людям. Було багато загиблих. 

Я залишаюсь вдома. Як буде далі, не знаю. Зараз я мрію лише про мир. Наші діти повинні мати світле майбутнє.