Війна мене застала вдома. Я живу на сьомому поверсі, тому, коли почали стріляти неподалік від мого будинку, я переїхала до сина у приватний сектор. Бували дні, коли ховались у підвалі. Було дуже страшно. Магазини не працювали, я не могла придбати продукти. Волонтери видавали гуманітарну допомогу, завдяки чому ми і виживали.

Пів року жили без газу та води. Рятував колодязь.

Мій чоловік – інвалід другої групи. Дуже важко переживає обстріли, тому зараз я думаю, що нас потрібно виїжджати. Дуже чекаю на мир та закінчення війни. Вклоняюсь воїнам ЗСУ.