Сім місяців я прожила в окупації в Михайлівці. Обстріли в селі були постійно. Не було світла, води і газу. Найбільше мене шокувало, що війна може статися. Це дуже страшно і тяжко. 

Я з родиною виїхала до Запоріжжя. Під час евакуації з дітьми довго стояла на блок-пості в черзі. Мої батьки залишились в окупації, вони дуже постарілі. А я з родиною живу в Запоріжжі.

Мій син не відходить від мене ні на крок, такі наслідки психологічної травми. Вій не може вдома залишатись один ні на хвилину.

Я вірю в перемогу України. Хочу поїхати додому.