Я працюю в Добропіллі в бібліотеці. У мене є родина. У перший день війни я відчула страх за майбутнє. В голові було лише запитання: "Що робити далі?" Магазини та аптеки закрились. Зі світлом і водою були проблеми.

Найбільше мене шокували прильоти в місті. Я до цього не можу звикнути. 

Я навчилась долати стрес завдяки роботі. Тримаюсь, живу далі. Щосуботи у бібліотеці проводжу майстер-класи для дітей. Це допомагає родинам трішки відволіктись від тяжкої буденності. Я сподіваюсь, що все закінчиться, і у всіх постраждалих будуть нові будинки.