Воловський Іван, 9 клас, Яхновецький ліцей Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ткачук Світлана Петрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Якщо казати чесно, то у перший день війни я до кінця не збагнув, що взагалі відбулося. Мені пощастило більше, ніж іншим українцям, які прокинулися від звуків сирен або навіть вибухів. Про війну я дізнався зі слів мами. Війна змінила моє сприйняття світу, навчила мене цінувати те, що в мене є. Зробила вдячним за мирне життя. Війна може змінити погляд на майбутнє та цінності.

Я почав більш ретельно розглядати свої цілі та плани, цінувати кожен момент.

Моїм героєм під час війни став мій двоюрідний брат. Як тільки почалася війна, він без роздумів став на захист рідної України. Через три місяці війни брат зазнав першого ушкодження. На жаль, воно не було останнім. У подальшому він отримав ще два поранення. Але після кожного з них він відновлювався і далі продовжував свою службу.

До цього часу брат воює, захищає кожного з нас, жертвуючи своїм життям.

Я впевнений, що у нашої Батьківщини є квітуче, щасливе майбутнє. Протягом багатьох століть Україну намагалися знищити, але українці борються за свою землю та за свої права. А взагалі я вважаю, що майбутнє України залежить від нас самих. Якщо ми не будемо байдужі до всього, то однозначно ми зможемо збудувати щасливе майбутнє для України. Я теж намагаюся допомагати боронити нашу країну: збираю донати для ЗСУ, плету сітки, беру участь у благодійних ярмарках. Я радію, що частинку своєї сили передаю воїнам, серед яких з липня і мій мужній батько.

Повномасштабне вторгнення згуртувало всіх українців. Лють ворога дала нам зрозуміти, що ми маємо працювати ще більше заради перемоги України.

Тому всім українцям потрібно допомагати ЗСУ, і тоді ми переможемо всіх ворогів. Разом ми можемо подолати різні труднощі.