Близька людина Єлизавети опинилася на окупованій території, і невідомо, як передати туди продукти й ліки

Початок війни я, можна сказати, проспала. Коли прокинулася, то чоловік сказав, що почалася війна. Я спочатку подумала, що він жартує. А як глянула новини, то не могла повірити, що це сталося.

У перші місяці війни ми не знали, що робити: чи тікати, чи очікувати, що незабаром усе скінчиться. Усвідомлення, що треба діяти, прийшло, коли мої близькі опинилися на окупованій території. З ними зник зв’язок, дуже страшно було за них. Нині вони вже поряд, але бабуся вирішила залишитися в окупації. І ось уже як п’ять місяців вона живе без світла, зв’язку та води. Добре, що хоч через треті руки вдається дізнатися, як вона там. Досі не можемо знайти, хто би зміг передати бабусі їжу та ліки в Снігурівку.

Дуже шокувало те, що окупанти-тварюки робили з людьми, з дітьми... Дуже тяжко. Не всі розуміють, що таке війна..

Посварилися з братами, тепер вони не хочуть зі мною спілкуватися. З чоловіком все добре. Я все не можу прийняти той факт, що чужі люди нам більш допомогли, ніж родичі.