Я проживала в селі Ізюмського району. 24 лютого зранку вийшла надвір, і мені сусідка сказала, що почалася війна.

Шокувало, коли Ізюм почали бомбити з літаків. Літали літаки, ми бачили і чули вибухи, рахували прильоти «Градів». У нас були сильні обстріли. Ми не стали чекати, поки прилетить до нас в дім. Зі мною була дитина, тому ми вирішили виїхати. 

Найважче - кинути все, що ми наживали все життя, і виїхати незрозуміло куди й до кого. Морально було усім важко виїжджати з дому. Порушилося звичайне життя.

У нас своє авто, то ми взяли речі, які змогли, і виїхали. В принципі дорога пройшла більш-менш, проблеми були невеликі з паливом, але ми знайшли. Поїхали в Жовті Води.

Мені здається що швидко війна не закінчиться. Хоча хотілось би, щоб якнайшвидше.