До війни життя було гарне. Зараз скрізь стріляють. Газу немає, світла немає, вода не завжди буває. Скрізь усе побите, зруйноване. Дуже тяжко. Особливо на Донбасі.

Щоб сказати, що дуже погано з харчами, то ні. Отримуємо гуманітарну допомогу. Велике дякую, що за нас люди турбуються, допомагають нам.

Війна найбільше шокувала. За дітей хвилююся, за внуків. Дуже великий страх. Дуже погано вплинула війна на близьких. Родичі залишилися без житла, і сестри, і брати. Всі роз'їхалися. Хто де. Хто в селах, хто в містах. 

Ми з Мирнограда виїхали в Дніпро. Потім повернулися. Тоді в село евакуювались в бік Костянтинівки. Скрізь побували. 

Ми бачили і прильоти, і ракети. Дуже близько це було від нас, ми все це відчули. 

У мене дочка лікар. То якщо у нас є якісь проблеми, і психологічні у тому числі, то вона нам допомагає і підтримує. 

Ніхто не знає, коли війна скінчиться. Живемо надією, що закінчиться, а коли це буде, не уявляю.