Я розлучений. Живу один. Працюю в Мирнограді волонтером.

24 лютого я був на роботі. Відпрацював зміну. Вибухи чути було нам добре, але цей жах нас не захопив. На цьому робота скінчилась. І ось я вже цілий рік без роботи.

Як розпочалась війна, не стало ні роботи, ні грошей. Продуктів не було, все зачинене було. Більшість людей виїхали.

Я намагався піти служити в армію. Я один, мені втрачати нічого. Діти дорослі, старша донька за кордоном. Мені дали відстрочку і досі в мене у військовому квитку написано "резерв". 

Люди деякі впадали в істерику, не знали, що робити, куди втікати. Я переніс це нормально.

Війна почалась давно, просто далеко від нас. Я це все розумію, тому не можу сказати, що я нажаханий.

Я собі часто ставив запитання: коли закінчиться війна? На мою думку - не місяць і не два. Дай Бог, звичайно, щоб вона закінчилась так раптово і швидко, як і почалась, але гадаю, що цей бардак не закінчиться дуже швидко. 

Хочеться залишитися в живих, не постраждати, а тоді вже будемо думати про майбутнє. На даний момент я взагалі про це не думаю. День минув тихо-спокійно, ну й добре.