Я переселенка. Ситуація дуже погана. Хати немає. Мій син народився 16 грудня 2022 року, чоловік помер 5 січня 2023 року. Зараз дуже важко.

24 лютого розпочалася війна. 25-го до бабусі прилетів снаряд, упав на подвір'я. 27 - хату розбили. Я туди не можу потрапити, тому що там «ДНР». І у Волноваху не можу, тому що у мене житла немає. А щоб отримати за хату компенсацію, у мене немає ні фото, ні відео. Туди потрапити неможливо.  

Дуже складно було виїхати із Волновахи, але завдяки ЗСУ, поки вони там були, 5 березня нас вивезли.

Нам дали зелений коридор всього на годину. Чоловік був водієм, йому дали машину, щоб він вивіз людей. Нас було семеро у підвалі і дитина семирічна з нами. 

27 лютого ми як залізли у підвал, і тільки 5 березня ми звідти вийшли. Коли ми там сиділи, нам наші військові приносили їсти. Тому що у нас взагалі нічого не було. Нас військові годували. І борошно нам приносили, і масло, і сало свіже приносили. Щоб була у нас можливість вижити. Вони нам дали можливість виїхати. Якби не вони, можливо, нас би вже не було в живих. 

Нам запропонували або Покровськ, або Мирноград. Документи у мене згоріли разом з хатою.

Гуманітарну допомогу нам надав Червоний Хрест. Їм дякую. Від Ріната Ахметова привозять машини з допомогою. Дуже йому дякую за те, що допомагає людям.

Я дуже сподіваюсь, що буде мир. Щоб я і мої син і донька залишились живими.