Ми вже два роки не можемо повернутися до Оленівки. Житло після влучення в нього снаряда наполовину зруйноване. Зараз ми живемо в селі Прохорівка Волноваського району. Нам, переселенців, допомагають небайдужі люди.

У моєї п’ятирічної доньки Діани єдина розвага – морська свинка Носик. Вона називає звірка своїм другом. У селі мало однолітків і зовсім немає дитячих майданчиків.

Я, моя дочка та мої батьки – переселенці з літа 2014 року. Снаряди в Оленівці вибухали всюди тоді, двічі в город влучали міни, а потім у будинок залетіла міна та зруйнувала стіну.

Ті дні були найстрашнішими в моєму житті. Ми дивом залишилися живі, а ось п’ятеро місцевих жителів загинули. Сусідку вбило прямо у дворі.

Коли ми переїхали, я втратила роботу. На новому місці вчилися виживати майже без грошей. Досі рятують город, домашнє господарство та односельці. Допомагають усім, що в них є.

Прохорівка не на передовій, але війну ми тут чуємо.

Наступного року Діана піде в перший клас. Але з вибором школи ми поки не поспішаємо, сподіваємося, що наступну осінь зустрінемо в рідній Оленівці.