Махарія Владислава
9-б клас, Харківський ліцей № 1 Харківської міської ради
Вчителька, що надихнула на написання – Кузьменко Валерія Миколаївна
Моя Україна майбутнього
Мир для мене — це взаєморозуміння, гармонія, відсутність конфліктів і насильства між людьми та країнами. Я мрію про квітучу Україну, де всі громадяни поважають одне одного, мають однакові можливості для освіти та розвитку, де корупція відсутня, а справедливість і закон є основою суспільства.
Війна - це жахливе лихо, яке приносить страждання та руйнує життя людей. Ми не повинні забувати про тих, хто втратив своїх близьких і став жертвою війни, або має постійні травми від неї. Вшанування пам’яти загиблих є нашім обов’язком.
Кожен із нас щось пережив у той день, коли я прокинулася від першого вибуху, який був дуже гучним та сильним, і зрозуміла, що почалася війна. Мені було страшно, адже ми не знали, що робити далі і куди тікати.
Пам'ятаю, як ми збирали тривожні валізи, скуповувались у магазинах, до яких були великі черги, як спали у коридорі, а також хвилювалися один за одного і телефонували своїм родичам, друзям та знайомим, щоб дізнатися, чи все у них добре.
Кожна новина мене лякала.
Ось тоді, я зрозуміла, що майже всі, хто переживе це страхіття, потребуватимуть медичної допомоги. Тож,
якщо я бажаю бути корисною своїй країні і допомагати її розвитку, то маю стати лікарем.
Як на мене, це дуже важлива професія, особливо в умовах війни. Медичні працівники відіграють ключову роль у наданні допомоги пораненим та хворим. Вони рятують життя, забезпечують лікування та догляд за пацієнтами. Зазвичай буває, що лікарі стикаються з великими викликами та стресом, але їхні знання та навички допомагають зберегти багато життів.
Крім того, Україна є багатонаціональною державою. Як відомо, на нашій території мешкають більш, ніж 100 націй і народностей, тож ще один напрямок її розвитку, зазначений в статті 11 Конституції України, саме той, до якого я маю докладати зусиль, - це сприяти повазі та підтримці різних культур та традицій, ствержуючи гармонію та взаєморозуміння між всіма людьми в Україні. Тож ми маємо бути толерантними і поважати різні культури, національності та релігії. Повага до інших культур і традицій допоможе нам побудувати сильну країну.
Як відомо, сила будь - якої країни виявляється у тому, як у ній ставляться до людей похилого віку та дітей. У здоровому суспільстві завжди поважають пенсіонерів, вони заслуговують на нашу повагу та підтримку. Ми маємо забезпечити для них комфортні умови життя та доступ до необхідних медичних та соціальних послуг, бо це покоління, яке вибороло незалежність України у дев’яності роки, зробило вагомий внесок у її розвиток.
Після закінчення конфлікту з’явиться ще одне найважливіше питання – демографічне. Уряду обов’язково потрібно буде сприяти відновленню населення, заохоченню сімей до народження дітей. Наприклад, можна буде заохочувати молоді родини мати 3-х та більше дітей, надаючи їм відповідні кредити на придбання житла.
Вважаю необхідним обов’язково ввести у всі органи влади військових, які закінчили службу у ЗСУ, бо серед них багато людей мужніх та цілеспрямованих, здатних до прийняття та виконання рішень щодо побудови найкращої країни у світі.
Але ми, молоді люди, навіть підлітки, - всі відповідальні за майбутнє України і повинні працювати та вчитися наполегливо, щоб приносити користь нашій Батьківщині.
Ми майбутнє Україною, тому бажаємо працювати разом, щоб забезпечити процвітання нашої країни. Кожен з нас має сприяти будівництву майбутньої України - чи то як медик, юрист, вчитель, артист, архітектор, будівельник, фермер або залізничник.
Ми маємо навчатися, розвиватися і працювати наполегливо, щоб стати найкращими у своїй галузі і приносити користь нашій державі!
Але бути громадянами України означає більше, ніж просто працювати.
Ми всі є творцями майбутньої України, незалежно від обраних професій, і маємо спільно працювати для її відновлення, мати активну громадянську позицію. Це велика відповідальність і можливість зробити внесок у розвиток українського суспільства шляхом співпраці, вимогливості та поваги до кожного.