Будчана Віта, 15 років, Професійно-технічне училище № 2, м. Дніпро

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Острянська Оксана Вікторівна 

Конкурс єсе на тему "Війна в долі моєї родини"

24 лютого. Цей день – біль для всіх українців. Це паніка, страх, переживання… Для кожного з нас життя розділилося на «до» і «після».

На вулиці 21 століття. І ні я, ні мої друзі, ні родина навіть подумати не могли, що в наш час може бути війна. Але, на жаль, це сталося.

Спочатку війни мені було важко повірити в цю подію та й всерйоз я це не сприймала, адже за розповідями знайомого всім нам Арестовича, який був тривалий час «заспокійливим» для українців, я вірила, що війна, і справді, закінчиться через два тижні. Та коли ці два тижні затягнулися на місяць і всі жахи війни, про які б мали дізнаватися з підручників історії, ми побачили наживо, тоді я вже зрозуміла – це війна.

До щему в серці мене вразило те, що переважна більшість росіян підтримала війну. Для мене це стало шоком.

Ніколи б не могла подумати, що хтось може спокійно реагувати на смерті звичайних людей, на зруйновані лікарні, пологові будинки, заклади освіти, дитячі садочки, на цілеспрямований обстріл житлових масивів, на міста й села, що зрівняно із землею, на мільйон біженців, які мають тікати світ за очі задля збереження життя – найголовнішої людської цінності.

Війна дуже змінила життя моєї родини: ми стали більше поважати і підтримувати один одного, постійно хвилюємося за кожним – і це не тільки члени сім'ї, а й друзі, знайомі і навіть ті, кого ніколи не знали, але наразі потребують допомоги.

Адже ми нація щирих, добрих і милосердних людей…

Ми всі згуртувалися задля перемоги і робимо все можливе, а інколи й неможливе, щоденно її наближаючи.

У перші дні війни мій старший брат пішов захищати нашу країну, боронити рідну землю, нещадно нищити всіх, хто зі зброєю зайшов на територію України. Сум, страх і хвилювання за нього об’єднує всю родину. Але ж ми віримо, що наші молитви наближають день звільнення від тих, хто не має ніякого права називатися Людиною, і що невдовзі мій брат і всі наші мужні захисники повернуться до рідних домівок.

На сьогодні для мене мир це не тільки політичні дії. Мир – це щирі й теплі стосунки з близькими людьми, добробут у родині, щастя...

Я вірю і впевнена, що війна скоро закінчиться, що ми переможемо.

І хоча ціна нашої перемоги дуже велика – ціна життів, втрат, болі і крові – але ж ми на своїй землі, тому будемо готові її захищати і воювати за неї, бо чітко бачимо своє майбутнє. Усе буде Україна!