Родина Софії залишалась в Охтирці увесь час. Вони переховувались у підвалі від обстрілів

Мені 13 років, я живу в місті Охтирка. Раніше займалася вокалом. Люблю малювати.

24 лютого я була вдома, спала. Мене батьки розбудили і сказали, що почалася війна. Ми почали збирати речі й переїхали в інше місце – до бабусі з дідусем. Через якийсь час почули вибухи, й ми почали ховатися в підвал.

Практично весь час ми жили в погребі. Коли літаки кружляли, ракети летіли, ми не могли навіть вийти поїсти.

Їжа в нас була - запаси були свої, вода була також. Звісно, жили все одно не так, як у мирний час: світла не було, газу не було.

Звісно, це було важко пережити психологічно. Але вже загалом усе добре. Я думаю, що Україна скоро переможе - вона просто повинна перемогти. Я мрію, щоб Україна перемогла і ми жили мирно. Тоді я буду навчатися, як і раніше.