Людмила Вікторівна з Харкова зустріла повномасштабне вторгнення на Салтівці, одному з найбільш постраждалих районів міста. Перші вибухи розбудили її сім’ю, і вони побігли ховатися в підвал школи. Після кількох днів життя у постійному страху Людмила з донькою наважилися евакуюватися. До Львова вони добралися в переповненому вагоні, де не працювали туалети і не було їжі. Після короткого перебування у Львові вони знайшли тимчасовий прихисток у Європі. Донька залишилася в Празі, а Людмила повернулася до Харкова.