В перший день повномасштабного вторгнення Катерина не розуміла, що відбувається, але після перших вибухів вона оцінила серйозність ситуації. Незважаючи на страх, паніки не виникало – сім'я разом підтримувала один одного. Найстрашнішими спогадами Катерини стали моменти, коли вона бачила зруйновані будинки та інші наслідки обстрілів. З 5 березня Катерина повернулася до роботи, продаючи солодощі, що допомогло їй зберегти внутрішній спокій.