Ми все життя живемо в Авдіївці. Батьки вже повмирали. Живу із чоловіком, дітей немає.

До війни ми тримали багато корів, було господарство у нас велике. А потім вже постаріли, і війна прийшла.

Ми все це покинули. Зараз живемо на пенсію чоловіка. 

Дім, дякувати Богу, не постраждав. Від лінії розмежування у нас 8 кілометрів. Більш-менш зараз спокійно.

Просто важко морально, що така ситуація небезпечна. А як ти тут убезпечишся?

2014-й, 2015-й рік було страшно, ми сиділи у своєму підвалі. Були сильні обстріли. Але ми не виїжджали. У нас тоді ще було господарство, куди виїдеш?

Мрію про мир і більше ні про що. Здоров'я щоб було, і все. Тиск — вже жах від цього всього.