У конкурсі есе про війну, який проводив Музей "Голоси Мирних", переміг учень школи, у якій працює Світлана Андріївна. А їй так хочеться, щоб діти назавжди забули про обстріли та чорний дим над селищем.

У нас всі події почалися з того, що почали бомбардувати Лисичанськ і влучили у нафтопереробний завод, загорілися цистерни з мазутом або з чимось таким.

Такий страшний клуб диму стояв! Ось це найбільше налякало.

У нас також бомбили, але, можна сказати, випадково. На нашій вулиці вже влучили в один будинок, і він весь згорів. Нам пощастило, лише у вікно влучили маленькі уламки, а серйозних пошкоджень не було.

Дякувати Богові, поки що є місце роботи. Школу, у якій я працюю, поки що не закрили. Однак все може бути.

Багато у чому ми вижили завдяки благодійним фондам. У мене один із синів — інвалід, йому давали гуманітарну допомогу, продукти від Фонду Ріната Ахметова.

Нашій школі допомагає організація ЮНІСЕФ.

Дев'ятикласник з нашої школи нещодавно переміг у конкурсі творів «Один день», про війну. [Конкурс есе проводив Музей «Голоси мирних» Фонду Ріната Ахметова.] Йому вручили ноутбук, а вчителю — планшет.

Дуже хочеться, щоб закінчилися всі ці воєнні дії, та діти ніколи більше не знали війни!