Живу я в Снігурівці. Мені 71 рік. 

Перший день війни почався звичайно. Але потім почали БТР заїжджати, почали стріляти. Страшне, що стало.

Ні світла, ні води - взагалі нічого не було. Як війна почалася, все пропало. Маленькі запаси їжі були, а воду їздили діставали, хто де міг.

Окупанти робили що хотіли, і нам нікуди було звернутись. Надвір намагались не виходити, бо рашисти чіплялися до людей. Старались менше ходити, щоб не попадати їм на очі.

Як визволили Снігурівку, була велика радість. Все почало налагоджуватися - і життя, і все. Чим швидше війна скінчиться, тим краще. Вже б не хотілося такого переживати.