Коли для вас почалася війна на Донбасі, розкажіть про це.

Коли почали в Луганську, в облраді у 2014 році, в серпні, здається.

Ви бачили військові дії на власні очі? Як це було?

Звичайно, бачили, як постійно літали...

Снаряди?

Так, літало, гриміло поруч. Безпосередньо й у нас прилітало, у нас стінка побита й вікна вилітали. Ми тричі вставали й падали, щоб забігти в льох.

Із ким ви жили?

Я, чоловік і двоє дітей.

Маленькі діти були тоді?

13 і 15 років.

Ви розмовляли з рідними, сусідами про активні бойові дії?

Ми все це бачили, спостерігали всі разом, разом стояли, разом збиралися в льоху по кілька сімей.

Ви не переїжджали нікуди?

Ні, увесь час на місці.

Як ваше життя змінилося?

Дуже змінилося.

Як війна вплинула на ваш побут, на фінансовий стан, безпеку, доступ до води?

По-перше, безпека, звичайно. Фінансово теж вплинуло. Страх, нерви, стали болячки вилазити ті, яких не було – цукор [діабет] і тиск.

А як дітки?

Нерви... Дітки стали нервовими.

Чи отримували ви або члени вашої родини гуманітарну допомогу з 2014 року?

Чоловік двічі отримував як такий, що втратив роботу. Я як соцпрацівник абсолютно нічого не отримувала, тому що вважається, що я працююча.