Іващенко Катерина, Комунальний заклад "Прилуцький Гуманітарно-Педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Грона Наталія Вікторівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів повномасштабної війни…Тисяча днів страждань і ненависті. Тисячі матерів які так і не дочекалися  своїх синів та дочок…Чи це саме те, на що ми розраховували? Однозначно ні, але ми не вирішували нічого, так хотів той, хто жадає людської крові та сліз. Чи ти радий цьому?

Подобається спостерігати за дітьми, які більше не почують рідний голос та не побавляться в своїх улюблених кімнатах?

09:00 день у день мовчу та бачу перед собою ці страшні картини болю. Потім гімн, у якому більше значення, ніж раніше. Кожен день у цей час на хвилину, Україна оповита несамовитою тишею, усе завмирає. Іноді ловлю себе на думці, що не чую навіть власний подих

Біль, страх, холод у серці - те, що зараз відчуває кожен українець. “Спасатєльная апєрация”?! Рятуєте? Від самих себе?

Україна зараз об’єдналася, як ніколи, кожен додає вклад у допомогу Збройним Силам, біженцям, сиротам. Дуже багато зборів відкрито, радує, що всі максимально намагаються їх закрити. Для цивільного населення наближаються зимові свята, а для бідних хлопців та дівчат холодні дні в окопах та спроби отримати тепло від окопної свічки… У кожного з них на думці тільки голос та ніжні дотики рідних, яких вони не бачили тривалий час.

А як щодо тих, хто вже десять років так живе? Війна почалася ще 12 квітня 2014 року та триває вже 3836 днів. Це справді моторшно.

Хочеться ще згадати про нещасних тварин, яких покинули в гарячих точках нашої країни. Вони нещасні залишаються на ціпках та вмирають там від холоду, голоду та влучань. Вони сліпнуть та глухнуть, тож залишаються доживати свої останні дні без сонця, їжі та хазяїв.

На жаль, це наші реалії на сьогодні.

Дякуючи нашим людям з добрими серцями, які займаються волонтерською діяльністю, це правда єдиний проблиск сонця в нашому, затьмареному хмарами диму від ракет, житті. Прошу кожного долучитися до допомоги нашим співвітчизникам. Навіть якщо ви дитина, яка ще не має змоги переказувати гроші, проявляйте активність (уподобайки, коментарі). Ви також можете приносити теплі або старі речі. З них можна плести маскувальні сітки, які так необхідні воїнам. Також можна взяти участь у виготовленні окопних свічок, вони довго тримають тепло, тож це буде сто відсотків актуально.

Неможливо не написати і про українську інфраструктуру та історичні пам’ятки. Чимало з них зруйновані ворогом.

Це значна втрата для нашої Батьківщини, як моральна, так і матеріальна. Це справді важко сприйняти, що така вкрай важлива державна цінність безжально знищена, гірко на душі від розуміння цього. Але все можна відбудувати, тому ми не прощаємося з нашою культурною спадщиною! Ми прямо зараз пишемо особисту історію самі, аби ніхто не писав її за нас. Напередодні Дня захисників та захисниць у Києві Повітряні Сили та видавництво «Фоліо» презентували нову книгу “На межі можливостей. Як вартові неба наближали перемогу.”

Читала й погоджуюся, що наша перемога найбільше залежить від ЛЮДЕЙ. Українських захисників і захисниць.

Коли розпочалася повномасштабна війна у нас не було сучасної західної техніки. Але були ЛЮДИ! Сталеві, сильні, сміливі... У книзі – сорок неймовірних історій. Про льотчиків, воїнів зенітних ракетних, радіотехнічних військ, вертолітників. Історії тих, хто відчайдушно тримає небо над нами, захищає українців від ворожих ракет та дронів, та б'є окупантів із неба.

На жаль, у книзі немало і складних рядків про гіркі втрати.

– Мені пощастило  мати унікальну можливість спілкуватись із  захисниками неба. Це люди ЧЕСТІ. Вони люблять свою роботу. Небезпечну, важку, відповідальну, яка не пробачає помилок...  Це саме ті люди, на яких хочеться рівнятись. І про яких хочеться писати та розповідати, – прокоментувала авторка книги Анастасія Олехнович (використана інформація належить телеграм-каналу “Є Радар”).

На завершення цього есе, хочу побажати наснаги, завзяття та енергії нашим українцям. Ми сильний народ, який пройшов немало! Ми вільні та разом, це найголовніше! Слава Украіні! Героям Слава!