Коваленко Дарина, 11 клас, Ліцей імені Б.Д. Антоненка-Давидовича Охтирської міської ради Сумської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Браїлова Олена Петрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Двадцять другого лютого 2022 року – це найстрашніший день у моєму житті. Почався новий етап для всіх нас, для нашої України. О шостій годині ранку тишу розірвав телефон: до батька зателефонували з рідного села й сказали, що в Харківську область залетіли літаки з росії  й скинули бомби на військову частину. Мама зі сльозами на очах розбудила мене з братом та повідомила, що розпочалася війна.

Ми мало що розуміли. Батько телефонував до друзів, рідних, а потім прийняв рішення перевезти нас у село, там безпечніше.

Так, ми з перших днів війни були в селі, чули гул ворожих літаків, двигтіння танків на шосе, але в селі російських військових не спостерігалося. З перших днів війни була організована допомога в харчуванні військових бригади, яка розміщалася на території громади, а також готували їжу для військових інших територіальних громад. Майже щодня мама з бабусею пекли пиріжки, печиво, млинці, а я їм у цьому допомагала.

Батько повернувся до міста, пішов служити до військової частини, він захищає нашу країну, землю, Батьківщину, наш дім, родину.

Наше покоління, а також покоління бабусь, дідусів, батьків – усі знали про війну з кінофільмів, книг, розповідей… Але оскільки трималися всі разом у перші дні, телефонували одне до одного, ділились продуктами, хто що мав… Можна сказати, що людяність не втрачена.

Я особисто бачила, з якою образою, болем боролись мої дідусь і бабуся  тому, що ТАМ були «рідні», вони не вірили, що це все можливо.

У перші ж дні були написані ці рядки:

Рідні, друзі??? «росіяни»…

Ви дуже раділи, коли забрали Крим,

А тепер радієте, коли нас убивають ваші орки.

Спите спокійно, безслівні, бездумні, бездушні…

Сумщина

Ці рядки були відправлені на телефони колишньої рідні, але відповіді ми не дочекалися.

Моя тисяча днів війни – це тисяча днів боротьби, болю й безкінечної надії. Війна змінила нас усіх, але головне, що не зламала дух, ми всі стали сильнішими, дружнішими.

Знаю: попереду нас чекає найсвітліша мить – ПЕРЕМОГА. Війна стала не лише випробуванням, а й шляхом до глибшого розуміння себе й навколишнього світу.